Гемінгвей і параноя.

Коли параноя – це непараноя

Смерть не могла подолати Хема. За своє життя Хемінгуей пережив сибірську виразку, малярію, рак шкіри, пневмонію і діабет. Він вижив в двох авіакатастрофах, пережив розрив нирки, гепатит, розрив селезінки, перелом основи черепа. Роздавлений хребець зрісся, і навіть, не залишив його паралізованим. Випивав по літру рому і віскі в день, не рахуючи вина. В результаті покінчив життя самогубством.

Мати Ернеста довела його батька до самогубства постійними сварками. Потім закидала Хемінгуея листами, які Ернест, найчастіше, спалював, не відкриваючи, він знав, там написана люта гидота про нього та його батька. Одного разу вона прислала йому посилку, серед інших речей там була стара двостволка, це була улюблена рушниця його батька Vincenzo Bernardelli, з якої той убив себе. Через чверть століття, цією ж рушницею скористався Ернест.

Рано вранці 2 липня 1961-го року, поки дружина спала, Ернест пройшов у вестибюль свого будинку в Айдахо, дістав із шафи ту саму двостволку і застрелився. Останнім часом Хем занурився в глибоку депресію і параною з приводу стеження. Йому здавалося, що за ним усюди слідують агенти ФБР, і що всюди розставлені «жучки», телефони прослуховуються, пошта прочитується, банківський рахунок постійно перевіряється. Він міг прийняти випадкових перехожих за агентів. Він переніс 11 психотерапевтичних електрошоків, після чого подзвонив своєму другові з телефону в коридорі клініки, щоб повідомити, що «жучки» розставлені і в клініці. Всі розуміли, що це маячня, але ніхто не міг переконати його. Пройшли десятиліття. По лінії закону про свободу інформації в ФБР був зроблений запит про Ернста Хемінгуея. Відповідь: стеження було, «жучки» були, прослуховування також було повсюди. Його в чомусь там підозрювали в зв’язку з Кубою. No big deal, really. «Прослушка» була навіть в психіатричній клініці, звідки він телефонував, щоб повідомити про це