АНТИЧНА ЛІТЕРАТУРА є плідним джерелом європейської літератури різних епох та
напрямків, адже основні наукові і філософські концепції літератури й літературної творчості започатковані безпосередньо Арістотелем та Платоном; взірцями літературних досягнень упродовж багатьох століть вважаються саме пам’ятки античної літератури; систему жанрів європейської літератури з чітким розподілом на епос, лірику і драму сформовано античними письменниками (причому вже з античної доби в драмі чітко виділяються трагедія й комедія, у ліриці -ода, елегія, пісня); стильову систему європейської літератури з розгалуженою класифікацією прийомів створено античною риторикою; система новоєвропейських мов осмислюється у категоріях античної граматики; система віршування новоєвропейських літератур оперує термінологією античної метрики тощо.
Провідні риси античної літератури.
Змістовність: широке охоплення дійсності, зображення людини у розмаїтті її життєвих проявів.
Життєвість відтворення: література античного суспільства лише зрідка — вже в епоху його занепаду — була відірваною від життя.
Політична актуальність: роздуми над актуальними політичними проблемами, активне втручання літератури в політику.
Антична художня творчість ніколи не поривала зі своїми народними, фольклорними витоками. Образи та сюжети міфа й обрядових ігор, драматичні та словесні фольклорні форми відіграють провідну роль в античній літературі на всіх етапах її розвитку.
Антична література виробила великий арсенал розмаїтих художніх форм та стилістичних засобів. У грецькій та римській літературі вже наявні майже всі жанри літератури Нового часу.
Немає коментарів:
Дописати коментар